Всеукраїнський тиждень громадського здоров’я

12.04.2019

У нашій країні триває Всеукраїнський тиждень громадського здоров’я (6–13 квітня), пов’язаний із Всесвітнім днем здоров’я (7 квітня). Відповідно до плану заходів, затвердженого Урядом, у всіх регіонах відбуваються тематичні активності, що мають привернути увагу людей до здорового способу життя, правильного харчування, колективної відповідальності за здоров’я всього населення України.
Нам, як жодній країні Європи необхідна потужна система громадського здоров’я. Ми, на жаль, перші в Європі за кількістю  ВІЛ-позитивних, в нас досі не вирішена проблема з туберкульозом… Ми –  країна, де сталася ядерна катастрофа… Більше 8% земель під сміттєзвалищами. Низку індустріальних районів України можна сміливо назвати зонами екологічного лиха, але там і досі живуть люди, які часто помирають дуже рано, не доживаючи навіть до пенсійного віку. Враховуючи вище згадані фактори і ряд інших обставин, ми маємо негайно впроваджувати ефективну систему профілактичної медицини, що призведе до збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я шляхом організованих зусиль суспільства. Все це є основою і самою суттю системи громадського здоров’я.
Громадське здоров’я відноситься  до тих сфер суспільної діяльності та  освіти, яка всіх торкається, але мало хто про неї достатньо знає. Тому доречним є розповісти про громадське здоров’я як науку та систему.
Громадське здоров’я (англ. Public health) — це наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я шляхом організованих зусиль суспільства.
Людство завжди намагалося захистити себе від хвороб, епідемій, негативних факторів впливу навколишнього середовища та інших чинників, що негативно впливають на здоров’я та якість життя населення. От саме зміст системи громадського здоров’я полягає в тому, що це комплекс заходів, які робить суспільство, громада для збереження здоров’я своїх членів. Компоненти системи громадського здоров’я існували в нашому житті завжди, але ніколи раніше не формувалися як окрема дисципліна або сфера діяльності,  її функції було поділено між іншими спеціальностями та галузями знань. Так, окремі функції виконували спеціалісти вже розформованої санітарно-епідеміологічної служби, частину лікарі та інші медичні працівники, а частину, до прикладу, і журналісти.
Наразі громадське здоров’я сформувалося в Україні в окрему галузь життєдіяльності і, відповідно, спеціальність  та відділилося від медицини, хоча безпосередньо з нею зв’язане.
Система громадського здоров’я — комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднаних зусиль усього суспільства.
Громадське здоров’я включає в себе міждисциплінарні підходи епідеміології, біостатистики і охорони здоров’я. Іншими важливими галузями є гігієна довкілля, здоров’я населення, психогігієна, безпека руху, економіка охорони здоров’я, державна політика, психічне здоров’я, страхова медицина, безпека та гігієна праці, тощо.
У центрі уваги громадського здоров’я є поліпшення здоров’я та якості життя шляхом профілактики і лікування захворювань та інших фізичних і психічних станів. Це робиться завдяки епідеміологічному нагляду за випадками та індикаторами здоров’я і шляхом пропаганди здорового способу життя. Прикладами загальних заходів громадського здоров’я є заохочення миття рук, грудного вигодовування, проведення вакцинації і розповсюдження презервативів для боротьби з поширенням захворювань, що передаються статевим шляхом.
Сучасне громадське здоров’я — це робота багатопрофільних бригад громадського здоров’я, включаючи лікарів, що спеціалізуються в галузі громадського здоров’я, комунальної медицини, інфекційних захворювань, психологів, епідеміологів, фахівців з біостатистики, медичних мікробіологів, посадових осіб із санітарного стану навколишнього середовища, інспекторів громадського здоров’я, фармацевтів, стоматологів, медсестер за напрямком громадського здоров’я, дієтологів і нутриціологів, ветеринарів, інженерів громадського здоров’я, юристів у галузі громадського здоров’я, соціологів, спеціалістів з розвитку громад, експертів комунікації, спеціалістів з біоетики, тощо.
Коли ми говоримо про рівень захворюваності в Україні на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію/СНІД, кір, рак, то йдеться передусім не про конкретних людей, а про рівень здоров’я всього населення. Адже більшості захворювань можна уникнути завдяки активному способу життя, здоровому харчуванню, дотриманню гігієни, безпечній статевій поведінці та регулярним обстеженням здоров’я.
Успішна протидія багатьом інфекційним захворюванням починається з колективного імунітету. Боротьба з епідемією ВІЛ-інфекції і туберкульозу починається з вільного та всеосяжного доступу до діагностики задля раннього їх виявлення.
Але ми не будуємо цю систему з нуля. Перед системою громадського здоров’я стоїть виклик повернути людям довіру не лише до медичної системи, а й до медичної наукової думки загалом.
У листопаді 2016 року український уряд схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров’я, а з 2018 року запроваджено принцип збереження здоров’я населення, за умовами якого всі ухваленні урядом рішення аналізуватимуться з точки зору впливу їх реалізації на громадське здоров’я.
На цьому етапі гостро постало питання підготовки фахівців цієї галузі, адже жоден ВУЗ в Україні не готував спеціалістів громадського здоров’я.
Одним з перших серед вищих учбових закладів на потребу підготовки кадрів для роботи в системі громадського здоров’я відгукнувся наш Ужгородський національний університет. Вже цьогоріч в ДВНЗ «УжНУ» відкрито магістратуру із цієї спеціальності, оголошено перший набір.
Розроблено навчальні курси, освітню програму, визначені найбільш актуальні варіанти спеціалізацій в межах даної спеціальності. Це дуже широка спеціальність, в якій можуть бути залучені дуже багато різних фахівців – від медиків, юристів, економістів до фізиків та екологів.
Спеціально створено такі умови, при яких немає жодних обмежень по вступу. Немає такого поняття як прямий вступ – на спеціальність зможуть йти всі, хто мають диплом бакалавра (або спеціаліста чи магістра). Крім того, спеціаліст не міняє свою основну спеціальність, а вивчає громадське здоров’я як додаткову широку компетентність, щоб в майбутньому реалізувати свою базову спеціальність саме в цій сфері збереження і укріплення здоров’я населення.
До прикладу, якщо людина здобула юридичну освіту, то знання і розуміння, що дає спеціальність «громадське здоров’я», дасть їй можливість себе фахово реалізувати в питаннях права в сфері охорони здоров’я. Адже є чимало нез’ясованих юридичних нюансів у сфері громадського здоров’я, не повністю готова законодавча та нормативна база. Тому роботи в цій царині буде дуже багато.
Ще один приклад – журналіст, який вирішив себе реалізувати в питанні комунікації з проблем охорони здоров’я. Він отримує базові знання, поняття про громадське здоров’я і після цього його викладення матеріалу стає зовсім іншим. Наприклад, сталася епідемія чи техногенна або екологічна катастрофа. Питання постає до журналіста-фахівця системи громадського здоров’я: як інформувати населення про подію так, щоб з однієї сторони, попередити людей щодо правильної поведінки і дій, а з іншої сторони не підняти паніку.
Вже завершується створення системи громадського здоров’я в Україні на центральному рівні, у більшості областей відкриті обласні центри громадського здоров’я, регіональні відділи. Навіть на первинному рівні – рівні громади (наприклад в об’єднаних територіальних громадах) функції громадського здоров’я повинні бути представлені. Зокрема будуть потрібні  посади «польового епідеміолога» – а це фахівець системи громадського здоров’я, який працює безпосередньо на рівні окремих громад.
Головна мета цього тижня — привернути увагу всієї країни до питання громадського здоров’я, зокрема, до важливості колективної відповідальності за рівень здоров’я населення. Тому питання громадського здоров’я передбачає насамперед здоров’я і лише потім — лікування. Контролювати стан свого організму значно дешевше і корисніше, ніж його лікувати. Отже, в центрі нашої уваги — людина як така і людина як член суспільства.
Відтепер здоров’я українців — це не хтось і десь, а кожен із нас. Адже вибір кожної людини доповнює загальну картину вибору всієї країни. Отож, час обирати здоров’я!

Posted in Новини